25 червня на території національного парку «Гомільшанські ліси», серед високих трав на чарівних берегах Сіверського Дінця, під високими, порослими віковими дібровами кручами, відбувалось свято, присвячене літньому сонцевороту.
Це свято, як ніяке інше, в народному слов'янському календарі, наближене до природи. З давніх-давен наші предки збирались ввечері на галявині поблизу річки, щоб вшанувати божеств, які «відповідали» за щасливий шлюб та здорове потомство у людей. Власне, відзначали Купало переважно молоді люди, які саме шукали собі пару. Одним з головних атрибутів свята були вогонь та вода, через які можна були очиститись, відповідно стрибнувши через багаття чи скупатись у водоймі, води якої цієї ночі набували особливих чарівних якостей. А вінки з польових та лісових трав, які плели дівчата та намовляли при цьому свої сокровенні бажання, повинні були плисти і не тонути, аж доки хтось з хлопців їх не ловив.
От приблизно в такому ключі і відбувались веселощі на Дінці, в яких приймали участь студенти та інші гості, які завітали на запрошення, та молоді співробітники національного парку, які були «стержнем» святкувань. Навіть незважаючи на те, що злива не дала можливості вогнищам залишитись сухими, вони зрештою запалали і зібрали навколо себе хоровод. Коли головне двометрове вогнище дещо прогоріло, почались стрибки через нього. Почувши, що для повного очищення необхідно перестрибнути багаття 9 разів, багато присутніх не полінувались виконати давню традицію на всі 100%. Щоправда, пари над вогнем майже не злітали, адже, за древніми віруваннями, вдвох хлопцеві та дівчині можна стрибати тільки тоді, коли вони бажають стати нареченими. Але це не позбавило учасників веселого блиску в очах, і обряд очищення тривав. Ігри «джерельце», «хвости», «тісто» об'єднали найбільш завзятих гостей, причому фізична витривалість і «бойовий» дух відігравали далеко не останню роль в цих забавах. Дещо виснажені, але задоволені, учасники розташовувались обабіч та мали можливість приєднатись до музик, що відбивали ритми на бубнах та барабанах.
Коли річкою поплили вінки, від групи студентів, які в ті ж дні проводили свій тренінговий табір «Bee Free-4», організований молодіжною спілкою «Фундація регіональних ініціатив», полинув ніжний спів. Дівчата співали обрядових пісень, в словах яких було прагнення до щастя. Повільно віддалялись від берега плетені віночки, а з ними й наговорені на них найпотаємніші думки. Повільно віддалялись від берега плетені віночки, а з ними й наговорені на них найпотаємніші думки. Хай ріка почує ці бажання та якимось незбагненним чином допоможе…
Маслак Сергій, президент Асоціації сприяння розвитку туризму Зміївщини
Це свято, як ніяке інше, в народному слов'янському календарі, наближене до природи. З давніх-давен наші предки збирались ввечері на галявині поблизу річки, щоб вшанувати божеств, які «відповідали» за щасливий шлюб та здорове потомство у людей. Власне, відзначали Купало переважно молоді люди, які саме шукали собі пару. Одним з головних атрибутів свята були вогонь та вода, через які можна були очиститись, відповідно стрибнувши через багаття чи скупатись у водоймі, води якої цієї ночі набували особливих чарівних якостей. А вінки з польових та лісових трав, які плели дівчата та намовляли при цьому свої сокровенні бажання, повинні були плисти і не тонути, аж доки хтось з хлопців їх не ловив.
