Сьогодні, нарівні з так званим «традиційним» туризмом (тобто виїзд за кордон, або відпочинок на вітчизняних курортах) активно розвиваються відносно нові туристичні галузі – сільський, екологічний, військовий тощо. На відміну від масового «паломництва» наших земляків на морські узбережжя, яке давно стало звичним відпочинком, виїзд на кілька днів в село чи мандрівка з рюкзаком за плечима є майже екзотичним способом провести вільний час для ентузіастів та прихильників здорового способу життя. Останніми роками особливо помітна заміна традиційних варіантів туризму «зеленим», який є більш, так би мовити, валеологічним, учасники якого віддають перевагу спокійному перебуванню на природі, мінімізуючи пересування транспортом, оскільки шкідливі викиди значною мірою забруднюють навколишнє середовище та сприяють наростанню парникового ефекту. Екологічні види туризму – не лише вклад в очищення нашого довкілля, це ще й порятунок від постійних стресів та нервових перевантажень для мешканців мегаполісів.
За даними статистики, в багатьох європейських, і не тільки, країн, кількість туристів, які віддають перевагу відпочинку на лоні природи, серед лісу чи в горах, з вудкою чи верхи коні, стрімко зростає. Хто ці люди? У своїй більшості, це молодь та люди середнього віку, середніх статків, які шукають не пасивного пляжного відпочинку, ризикуючи отримати надмірну «порцію» шкідливого ультрафіолету, а активних розваг серед рідної природи. Саме на цю групу «зелених» туристів і орієнтуються національні природні парки, ландшафтні парки, сільські садиби, кемпінги тощо. Хочу звернути увагу на той факт, що Харківщина, і зокрема Зміївщина, мають дуже слабо розвинену базу для поселення такої категорії туристів. Багато наших сіл мають вигляд бідних, неохайних, майже покинутих. Це при тому, що ці землі володіють значним рекреаційним потенціалом. Відповідь проста – селяни не знають, яким чином можна підняти власний добробут, покращити зовнішній вигляд свого населеного пункту. Тому й пустіють мальовничі слобожанські села, як здається, від безвиході…
Більшість селян сьогодні перебувають у вкрай скрутній ситуації – ліквідація старих сільськогосподарських підприємств призвела до повального безробіття, відтоку населення в міста, поглиблення антисоціальних явищ – пияцтва та інших. За цих умов люди змушені були шукати інші сфери діяльності, які забезпечували хоча б прожитковий мінімум. Тому ідеї пріоритетного розвитку сільського туризму на Зміївщині зумовлені необхідністю невідкладного розв'язання соціально-економічних проблем села. В розвинутих країнах сільський туризм вже став повноцінною альтернативою сільського господарства за розмірами прибутків. Врахуйте, що розвиток супутньої інфраструктури не вимагає таких великих інвестицій, як інші види туризму, і може здійснюватись коштом самих господарів «зелених» осель. А якщо взяти до уваги, що облаштування в містах, куди масово їдуть на заробітки, для пересічного сільського жителя обійдеться значно дорожче, ніж створення умов для його проживання і роботи в селі, то користь від організації альтернативних видів заробітку стає очевидною.
У виграші від розвитку сільського туризму в окремих селах будуть:
- сільські території та місцеве населення. Цей, так званий "м'який" вид відпочинку, сприяє економічному розвитку прилеглих земель без значного антропогенного впливу; тобто, відбувається покращення життя населення, створюються нові робочі місця, при цьому не ведеться надмірна експлуатація природних рекреаційних ресурсів. За рахунок споживання місцевих продуктів відбувається стимулювання виробництва;
- міські жителі. Для людей, які живуть в населених пунктах міського типу, екзотикою буде здаватись участь в сільських розвагах, ознайомлення з місцевою культурою, відпочинок серед дикої природи;
- малий бізнес. Сільський туризм має змогу залучати місцевих підприємців, в т.ч. сім'ї, які займаються прийманням туристів у власних садибах. За міжнародними стандартами, сільський туризм відзначається високими екологічними показниками.
За даними статистики, в багатьох європейських, і не тільки, країн, кількість туристів, які віддають перевагу відпочинку на лоні природи, серед лісу чи в горах, з вудкою чи верхи коні, стрімко зростає. Хто ці люди? У своїй більшості, це молодь та люди середнього віку, середніх статків, які шукають не пасивного пляжного відпочинку, ризикуючи отримати надмірну «порцію» шкідливого ультрафіолету, а активних розваг серед рідної природи. Саме на цю групу «зелених» туристів і орієнтуються національні природні парки, ландшафтні парки, сільські садиби, кемпінги тощо. Хочу звернути увагу на той факт, що Харківщина, і зокрема Зміївщина, мають дуже слабо розвинену базу для поселення такої категорії туристів. Багато наших сіл мають вигляд бідних, неохайних, майже покинутих. Це при тому, що ці землі володіють значним рекреаційним потенціалом. Відповідь проста – селяни не знають, яким чином можна підняти власний добробут, покращити зовнішній вигляд свого населеного пункту. Тому й пустіють мальовничі слобожанські села, як здається, від безвиході…
